Дивлюсь я у темінь, та й думку гадаю,-
Чому я на тебе ще й досі чекаю?
А лагідні зорі щось ніжно шепочуть,
Неначе до себе прийнять мене хочуть...
Метелики ночі навколо порхають,
Забути журбу немов закликають...
А місячне сяйво долоні зігріє,
Та й знов подарує жадану надію.